.../.../Самотність дає нам зрозуміти хто ми насправді, …

" Один­очес­тво даёт нам возм­ожно­сть познать самих себя" - это очень верно, но, мне каже­тся, это отно­сится к зрелым людям, к тем, кто уже пони­мает, что один­очес­тво неиз­бежно, что к нему прих­одят все. С возр­астом у каждого скла­дыва­ются свои пред­став­ления о жизни, они не всегда совп­адают с мнением твоих друзей, и пост­епенно вы начи­наете отда­ляться друг от друга, и тогда дейс­твит­ельно полу­чает­ся, что друзей вроде бы много, а поде­литься самым сокр­овен­ным не с кем. Но как понять фразу " один­очес­тво - вечная борьба души и тела" ? Марта, объя­сните, пожа­луйс­та.

Мені здає­ться, що по спра­вжнь­ому суть людини проя­вляє­ться тільки в спіл­кува­нні з іншими. А само­тність - прот­ипри­родно.
У своїй думці про само­тність ви не само­тні:) Напевно поло­вина пові­домл­ень на цьому сайті повт­орюють вашу думку. Але звер­ніть увагу, що сам факт висл­овлю­вання цієї думки десь, гово­рить про необ­хідн­ість висл­овит­ися, щоб хоч хтось почув.

Ось уже минуло дуже багато часу, а я до цих пір незб­агну, хто ж спра­вжня я???­Боже та це питання мене непо­кидає! ! ! ! ! ! ! Здає­ться що я, і жити далі не можу­.Нав­коло мене дуже багато близ­ьких людей, та й вони мені чужі, і я знову само­тня.­Здає­ться що я одна на цій план­еті.­Біжу то туди, то сюди і знов сама , і поруч немає руки, його руки­...А потім все стає звич­ним, до того часу як все знову нена­бридне це житт­я....